Чи дає цивільний шлюб із роками якісь спадкові права?

Такого періоду немає. У польському праві немає набуття спадкових прав через спільне життя: двадцять років стосунків дають рівно стільки ж прав на спадщину, скільки й рік, тобто нуль. Без заповіту майно успадковує родина померлого за законною чергою, а партнер до неї не належить.

Звідки береться міф «після п’яти років»

Питання про кількість років повертається, бо в інших галузях права час справді породжує наслідки: набувальна давність нерухомості, позовна давність, стаж роботи. У спадкуванні за законом такого механізму немає. Коло спадкоємців визначають спорідненість і шлюб, а не тривалість спільного життя. У польському праві також немає інституту «фактичного шлюбу», який виникав би сам собою через якийсь час.

Що стається, якщо не зробити нічого

Майно успадковує родина померлого: діти, а за їх відсутності батьки та брати й сестри. Для партнера це зазвичай означає кілька речей одразу: він стає співмешканцем спадкоємців у квартирі, яка формально належала померлому, втрачає довіреність на спільно використовуваний рахунок, бо вона припиняється з моментом смерті, а речі, куплені спільно, але «на померлого», входять до спадщини.

Один виняток діє на користь партнера: особа, яка фактично мешкала з померлим наймачем, вступає у відносини найму. Це, однак, стосується найму, а не власності.

Що справді захищає партнера

• Заповіт, який призначає партнера спадкоємцем. У неформальних стосунках варто розглянути нотаріальну форму, бо заповіт на користь особи поза родиною є класичним об’єктом оскарження.
• Поліс страхування життя з партнером як вигодонабувачем. Виплата не входить до спадщини і потрапляє до зазначеної особи поза спадковим провадженням.
• Спільна власність речей, які купуєте разом, замість записування всього на одну особу.
• Спільний рахунок, який після смерті співвласника, як правило, не блокують.

Дві речі треба порахувати наперед: обов’язкову частку, належну дітям, дружині чи чоловікові або батькам померлого, та податок, бо неформальний партнер належить до третьої податкової групи. Обидва треба порахувати до підписання заповіту, а не після.